Феномен віри

Вони можуть, тому що думають, що можуть

Вергілій Марон Публий

"Віра" - здавалося б усім зрозуміла річ.
Що ж таке віра в її широкому значенні?Отже,віра  — сприйняття людиною чого-небудь (тверджень, свідчень, фактів тощо) як істинних, правдивих, іноді без попередньої перевірки на основі тільки внутрішнього, суб'єктивного переконання, що не потребує більше ніяких доказів.(Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.) 
Віра з релігійної точки зору,віра по відношенні до людей,віра у себе...Хочу поговорити саме про останній її "вид",якщо можна так назвати.
Що це вірити,для прикладу,у себе? Знати,що ти зможеш зробити те чи інше,що впораєшся із покладеним на тебе. Невже оце й уся віра? Ні,все,звісно,значно глибше,особливо,коли ситуація вкрай скрутна. ЇЇ зачатки прийшли з нами з дитинства.Згадайте з якою впевненістю говорили: я стану лікарем,коли виросту.Для порівняння згадайте чи зможете сказати це так ствердно зараз?Сумніваюсь.Ми надто "тверезо" мислимо.Немає коштів,не зможу засвоїти програму,а що коли стикнусь з невдачею у роботі.Ні,краще нехай  з дитинством і піде.А що діти?"Я стану,я буду" і все - ніякі заперечення не діють,ніяких сумнівів немає.
Головною перешкодою на шляху стає саме сумнів. Сумнів - це вагання,невпевненість,побоювання. Осе це іноді без обгрунтованих фактів стоїть на шляху до мети.
Віра - це як сніжинка у руці,котру затиснувши надто сильно можна й не побачити більше. Чому одні прикуті до ліжка так і залишаються у ньому,а іншим вдається піднятись? Хіба не справа у вірі?Хіба той,хто мав успіх не надіявся на більше,краще і отримав це.
Одна моя знайома страждала у дитинстві від атопічного дерматиту.Доволі нестерпна річ,скажу я вам. Труднощі у соціалізації,занижена самооцінка,безсонні ночі - це лише психологічний аспект без врахування стану самої шкіри. Через некомпетентність вчителів,особливо фізичного виховання вона страждала ще більше.До такої дитини необхідний індивідуальний,навіть більше,особливий підхід.Проте,звісно,мало хто таке враховує. Через декілька років хвороба практично повністю зникла і я це називаю "зцілення дитинством".Ні,"не переросла",як подумали ви,просто вона вірила,проте не просто так,а беззаперечно,тобто інших варіантів для неї не могло й бути.
Якщо вірити у щось надто сильно,ти обовязково це отримаєш.Не маю права судити але так звані Богоявлення і є ознакою тієї самої беззаперечної віри.Це як дивитись на небо - один бачить просто хмари,а інший цілий світ із фігурок. Що  стає на перешкоді коли у людини "опускаються руки",коли каже,що сил вірити більше немає? Наступає зневіра,як неоправдне вірування у те чи інше. Зневіритись можна у людях,адже така їх природа,така їх суть.
Проте нехай віра у себе,у краще ніколи не покидає жодне живе серце.
Рецепт віри простий: якщо дуже чогось хотіти і точно знати,що так і буде - бажане буде отримане, не інакше.
Рецепт антизневіри теж не складний - якщо це по відношенню до людей "знай але перевіряй",тобто дізнайся більше про певну особу перед тим як довіряти їй своє сокровенне,якщо по відношенню до себе - вір і працюй над результатом. Відомо,що просто вірити добре але потрібно працювати.Розмір цієї праці ставимо на вагу із задуманою метою,вони мають бути рівними. Більше хочеш - більше стараєшся. Все просто.
А що коли віра полягає у виздоровленні? Що коли діагноз невтішний? Вірити,що з цим можна змиритись,знати,що звісно будеш докладати максимум зусиль,що зробиш усе від тебе залежне для покращення і навіть тоді, коли зробити уже нічого не можливо не покладати рук. В такому випадку людям варто надіятись на те,що у своїй хворобі при старанні вони будуть кращими,ніж тоді коли здадуться.
Знаю,одного чудового чоловіка,котрий при паралічі ніг і частковій втраті мови зміг знайти собі чудову жінку з донькою,котра називає його батьком. Він просто ніколи не говорив про те,що йому погано,про те,що болить,він поводився,як один із тисячі людей,котрі нічим не відрізняються. Тут ситуація дійсно критична,оскільки лікування не обіцяє покращення.Оскільки у сфері здоровя нічого не можна було змінити,він пішов іншим шляхом і облаштував своє особисте життя.Проте не здався,він вірив у себе.
"Я проснулся етим утром,а значит сегодня я жив" - та фраза,котра надихала особисто мене на щоденні підняття з ліжка та знання,що зараз усе добре. Написала її графітним олівцем на стіні біля ліжка. Вона мені допомагала. Не відкриватиму вам її змісту просто скажу автора - Адам Джексон,знайдіть її для себе,не обовязково теж використовувати  для себе,як мотивації -вам потрібне щось саме своє і вірте,знайте,що по іншому бути не може. Станьте тією скалою,котру не зруйнує жоден буревій,навіть із найобгрунтованіших сумнівів. Заведіть собі щоденник або "картку мети",про яку писала в попередньому пості і вневнено крокуйте до перемоги над своєми слабкостями.
Переглядайте фільми на мотивацію,читайте книги,ототожнюйте себе з їх героями,беріть приклад,навчайтесь і у вас неодмінно все вийде. Нехай не одразу,нехай на протязі триваго часу прийдеться докладати зусилля але якщо ви будете чітко бачити свою мету,то досягнете її. І памятайте - тримати руки високо ваш головний обовязок перед Творцем.Хіба для того один із тисячів сперматозоїдів - переможчів досягнув яйцеклітини,щоб ви отак здавались і твердили,що це не для вас?Ви народжені переможями,творцями своює долі,а іноді і декількох ,хтось сотень,інших. Несіть свій хрест з гордістю,спираючись на посох віри!

Банер "Blogspot"

Складання "картки мети"

Если есть мечта - оберегай её.
... Люди, которые чего-то не могут,
будут уверять, что и у тебя не выйдет.

В минулому пості я "Галопом по Європі" описала все те,що ви й так знаєте - усвідомили мету,сформулювали її,оцінили те,що стане на заваді. Сьогодні ж розкладемо усе по полках,сформуємо "план дій". Проте перд початком,хочу задати запитання те,котре власне ніколи не задавала собі і котре прийшло на розум вчора після численних роздумів. Я коли усвідомила насправді,принаймі мені так здавалось,чого прагну не задумувалась чи дійсно хочу саме цього чи наслідків,"плодів",називайте як завгодно,після того,що отримаю при досягненні мети. Для прикладу моєю метою,відкрию секрет,було стати телеведучою. І не просто якогось там місцевого каналу,а загальновідомого. У мене це стало вже якоюсь манією,на фоні котрої розвивався невроз - дуже повільно і дуже впевнено. Я знайшла свою першу роботу,бо так треба було,тому що хотіла після закінчення університету не опинитися на вулиці. Там,звісно,старалась але знала,що роблю усе заради омріяної Інтершколи. Відсилала заявки на участь,замість відпочинку в чарівному місті Южне - бігала на місцевий телеканал проситись на роботу. Так і на всіх роботах,котрі сприймались як щось тимчасове,як засіб для досягнення кінцевої мети. Якщо простіше,то просто бігла,бігла,бігла...

Декілька днів назад все таки досягла фінішу - мені взяли на випробовувальний термін,щоправда не зовсім на ту посаду,котру хотіла. Але по житті керуюсь висловом Річарда Брендсона: "Якщо ти хочеш стати кимось,тримайся за віник з широко відкритими очима і впевнено йди по службовій драбині". Протрималась там день і зрозуміла,як усе про що мріяла тихо і вневнено йде коту під хвіст.Розповідати довго не буду але висновок такий: тоді,коли робились ставки основною метою не було працювати телеведучою чи щось у тому роді,насправді,як виправдання моєї інфантильності,хотілось банальної слави та хорошого доходу. 

Після цього відступу хочу,щоб усі Ви задали собі запитання,котре на днях почула я: скільки тобі років? Що ти у своїх 25 зробила такого,щоб люди сказали: о,так,вона дійсно може багато  і за що не візьметься доведе до завершення! Особисто мене похвалили лише за 2 вищі освіти і ВСЕ. 25 років топтання Землі-матінки і 2 роки стажу в трудовій,ВСЕ. Інфантильнітсь в придачу. А Вам ніколи не давали пораду: "Закрий морду і роби,що скажуть - за дверима таких як ти тисячі,котрі будуть молитись і робити те,що скажуть і сратимуть на свою власну думку". Жорстоко але...Тому тепер,окрім нашого з Вами майбутнього плану додамо ще одне: досягти того,щоб в майбутньому про нас сказали " Ця людина заслуговує поваги".

 Звісно добре скаладати плани,гадати як і що краще робити але в нашому ділі головне знати усе напевне.Зараз створимо свою "картку мети". Для цього знадобиться аркуш паперу та олівець,маркер. Для складання цього плану будемо дещо виходити із пунктів наведених у попердньому пості,тобто аналізуємо свою самооцінку,чесно відповідаємо на запитання,що вміємо,чого не хочемо робити та оцінюємо факти,котрі можуть стати на заваді. Взявши це за основу,можемо формувати саму картку. Хочу зазначити,що при наявності декількох цілей можна створити по картці на кожну з них,якщо не заплутаєтесь складайте  одну на усі пункти.Приступимо до роботи: ділимо аркуш на дві частини.Зверху робимо відступ із позначкою "Результат".Тут вписуємо чітко те,що маємо отримати при странній роботі над пунктами із другої колонки. Все має поміститись в одне речення. В першому стовпчику записуємо те,що вже зроблено для досягнення мети.Для прикладу,якщо Ваша ціль вільно розмовляти англійською,можна вписати: засвоєно початковий рівень,вивчено алфавіт. В другій занотовуємо те,що необхідно зробити.Для зручності та  розгорнутого усвідомлення її також можна подітили або просто навпроти кожного пункту написати,як саме досягти результату.Наприклад:схуднути на 3 кг,навпроти пишемо методи та засоби для досягнення цього. Можна експериментувати але для розуміння того,що я маю на увазі аркуш має виглядати приблизно так,як на зображенні:

 Хочу додати,що у першій колонці можна також вписувати особисті якості,котрі вже є,а у другій ті без котрих явно не обійтись. Зверніть увагу,що в кінцевому результаті колонка із тим,що ви вже зробили має бути більшою. Увага,навіть,якщо вона взяла гору штучною кількістю! Що я маю на увазі? Для прикладу Ваша мета схуднути на 8 кг. Добре. Що можемо зробити? Бігати зранку,їсти менше,займатись йогою.Що зробили? І тут віддайте данину польоту фантазії: можна просто поставити прочерк,адже бігати вам погода не дозволила,печиво ну дуже вже смачно виглядало і все. В результаті звинувачення на власну адресу в бік слабкого духу,зневіра  і крах усім надіям зменшення маси тіла. А можна бути хитрішим і повільно але впенено рухатиь вперед: пройшлась до зупинки,замінила хліб на пластівці - усе це повільно але впевнено виведе вас до перемоги.Коли будемо бачити результат в формі збільшення позицій у колонці,старатись захочеться все більше і більше. Повернемось до таблиці: зазвичай,коли вже усвідомлено чого хочеться і в якому напрямку має бути виконана робота складається план на котрому і відбувається "зациклення". Це іноді нагадує невроз навязливих станів: переглядання плану,дописування або  ж викреслювання пунктів. Стоп! - скажіть собі в такому випадку. Для чого взагалі це планування? Для результату. Так,все вірно,то чому основна увага приділена саме плану дій,а не списку виконаної роботи над собою? От саме тому маємо старатись зі всіх сил "опустошити" другу колонку. Для прикладу усі дії,котрі ми можемо зробити мають бути перенесені у колонку "виконано",необхідні якості,вміння у наявні. Тобто,якщо записи проводились олівцем можете витирти його і переписувати в першу колонку.Проте  так буде важче побачти результат.Тому можете виділити усе з колонки "виконано"одним кольором.Якщо вдалось зробити заплановане із "потрібно виконати" переносимо у "виконано" шляхом виділення кольором першої колонки.Прошу звернути увагу,що коли якийсь один пункт із другої колонки переходить у першу -  це ваше особите маленьке свято,ваша перемога над собою,слабкостями,це прояв сили волі. Якщо ж навпаки,котрась із позицій переходить у початкову колонку - варто старатись більше вбо переглянути свої зусилля. Акцентую увагу - Ваш кінцевий результат: спустушена друга колонка. Така собі гра в пересовування позицій. В кінці тижня,місяця,якщо це довгострокові цілі підбиваємо підсумки,вписуємо у графу "висновок", як у школі, скільки здійснено "переходів",що зроблено за тиждень,що не зроблено і чому.  Якщо план глобальний приділяємо більше часу,якщо менш значимий можемо опрацьовувти одразу 2 -3 позиції.  І ще одна ремарка - ручкою виділяємо у стовпчиках ті  позиції  над котрими працюємо постійно не залежно вд тижневої роботи і від того в котрій колонці вони перебувають. Можете також виставляти собі оцінку або бал але,звісно,не жаліючи себе,навпроти невиконаного,якщо щось зроблено частково але не повністю,в дужках вписуєте той котрий хотіли б отримати наступного тижня. При можливості запитуєте думку оточуючих, вони більш критично вкажуть вам де ви працювали мало,а де могли зробити більше але полінились.Такого роду табель або картка праці над собою.Отже,хороших Вам оцінок і бути відмінниками!